130 років тому народився воїн армії УНР із Чернігівщини Ю.Добриловський

На Різдво виповнюється 130 років із дня народження Юрія Митрофановича Добриловського, військового діяча, полковника медичної служби Армії Української Народної Республіки.

Народився в містечку Ічня на Чернігівщині. Закінчив медичний факультет Київського університету. З початком Першої світової війни мобілізований на фронт.

В українському війську – молодший, потім старший лікар полку імені Сагайдачного (1917-1918), старший лікар Окремого Запорізького загону, Другого Запорізького полку (1918), штабу Лівобережного, а згодом Правобережного фронту Армії УНР (1919), Окремого Запорізького куреня, 9-го полку Третьої дивізії Дієвої Армії УНР.

У жовтні 1919-го захворів на тиф. У 1920 році – командир санітарного відділу військової реферантури Кам’янця-Подільського, Військово-санітарної управи Військового міністерства УНР, булавний старшина для доручень інспектора санітарної служби, начальник санітарної служби Армії УНР.

У 1922 році емігрував до Чехо-Словаччини, працював лікарем-гінекологом. Очолював Спілку українських лікарів у Чехо-Словаччині (1935-1940). Автор низки наукових публікацій. В 1946-му очолив управу Товариства Український музей у Празі.

Мав братів Євгена (помер молодим у 1914-му), Василя (в січні 1918-го в Ічні вбитий більшовицькими загонами Михайла Муравйова), Миколу (економіст, професор Української господарської академії, Українського технічно-господарського університету в Подєбрадах; заарештований радянською контррозвідкою в 1945-му, відбув 10 років таборів, надалі мешкав у сестри Надії в Переяслав-Хмельницькому, помер в 1971-му).

Був одружений із київською чешкою Марією, яка засвоїла українську мову і звичаї (1908-1954), подружжя виховувало двох дітей.

Юрій Добриловський помер 11 липня 1955-го в Празі, похований на Ольшанському кладовищі.

Сергій ГОРОБЕЦЬ,

Український інститут національної пам’яті